КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Розпорядження N 671-р

 Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку кораблебудування на період до 2035 року

(від 6 травня 2009 р.)

 

 

1. Схвалити Концепцію Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку кораблебудування на період до 2035 року, що додається.

 

2. Мінпромполітики разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати до 30 червня 2009 р. Кабінетові Міністрів України проект Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку кораблебудування на період до 2035 року.

 

Прем'єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО

 

 

СХВАЛЕНО

 

розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 6 травня 2009 р. N 671-р

 

КОНЦЕПЦІЯ

Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку кораблебудування на період до 2035 року

 

 

Визначення проблеми, що підлягає розв'язанню

 

Забезпечення Військово-Морських Сил Збройних Сил, загонів Морської охорони Держприкордонслужби та плавскладу МНС сучасними кораблями та плавзасобами, у тому числі допоміжними (далі - корабельний склад), проектування та будівництво нових типів кораблів вітчизняними розробниками та виробниками перебуває на рівні, що не дасть можливість в перспективі провести оновлення корабельного складу на сучасні зразки. Це зумовлено відсутністю виробничих потужностей, які мають сучасне технологічне обладнання для їх будівництва, а низький рівень фінансування державою вітчизняних розробок у галузі кораблебудування та закупівлі корабельного складу не дає змоги забезпечити їх оновлення.

 

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання програмним методом

 

Нагальна потреба в оновленні виробничих потужностей у галузі кораблебудування в Україні зумовлена:

 

необхідністю удосконалення державної політики у галузі суднобудування та механізму її реалізації;

 

застарілістю корабельного складу Військово-Морських Сил та завершенням строку експлуатації значної його частини протягом найближчих п'яти років;

 

фінансовими і технологічними проблемами, що обмежують можливості держави оновлювати корабельний склад;

 

специфікою кораблебудування, яке відрізняється від цивільного суднобудування як технологічно, так і за умовами функціонування;

 

закриттям або зміною профілю продукції підприємств, які належать до сфери кораблебудування;

 

незначним обсягом замовлення та незадовільним станом фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, високою вартістю та строками їх проведення, а також темпами підготовки виробництва та будівництва нових кораблів для Військово-Морських Сил та інших військових і спеціальних формувань;

 

необхідністю налагодження (відновлення) коопераційних зв'язків між значною кількістю підприємств, закладів та установ - учасників робіт із суднобудування (кораблебудування);

 

відсутністю в Україні замкненого циклу створення військово-морських озброєнь та досвіду прийняття на озброєння військово-морської техніки та зразків зброї іноземного виробництва.

 

Розв'язання зазначених проблем потребує цілеспрямованої державної підтримки для виконання завдань щодо забезпечення обороноздатності держави та гармонізації потреб розвитку галузі (суднобудування) на позабюджетній основі та її складової (кораблебудування) на бюджетній основі, зовнішніх факторів впливу (коопераційні зв'язки, трансфер технологій тощо), проведення наукових досліджень у галузі кораблебудування та довгострокового цільового розвитку кораблебудування.

 

У рамках виконання Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку кораблебудування на період до 2035 року (далі - Програма) необхідно здійснити заходи з:

 

удосконалення системи науково-технічного та інноваційного забезпечення кораблебудування;

 

оптимізації структури управління в кораблебудуванні, здійснюваної на ринкових засадах, у тому числі нормативно-правового забезпечення;

 

створення та запровадження конкурентоспроможної системи проектування, будівництва, продажу, гарантійного обслуговування продукції кораблебудування шляхом формування відповідної інфраструктури;

 

запровадження передових (застосовуваних у світовій практиці) систем фінансування виробництва та продажу продукції кораблебудування;

 

підвищення рівня підготовки наукових, інженерно-технічних кадрів, забезпечення галузі кваліфікованою робочою силою з відповідним соціальним захистом її працівників;

 

запровадження доцільних схем приватизації та корпоратизації підприємств кораблебудування.

 

Державна цільова підтримка потреб розвитку галузі створить умови для підвищення її конкурентоспроможності, надасть можливість проводити весь комплекс робіт з оновлення корабельного складу Військово-Морських Сил, загонів Морської охорони Держприкордонслужби та плавскладу МНС сучасними кораблями та плавзасобами.

 

Актуальність розроблення і прийняття Програми зумовлена необхідністю створення (відновлення) вітчизняної інфраструктури для підтримки на достатньому рівні можливостей з розроблення та будівництва нових кораблів і плавзасобів для забезпечення обороноздатності держави.

 

Мета Програми

 

Метою Програми є:

 

відновлення в Україні виробничих потужностей з кораблебудування та забезпечення можливостей розроблення, будівництва нових кораблів та підтримання технічного стану наявного корабельного складу;

 

відтворення науково-дослідного, конструкторського, виробничого та кадрового потенціалу кораблебудування, як підгалузі суднобудування, на основі передового досвіду діяльності в ринкових умовах та впровадження сучасних технологій;

 

створення умов для підвищення капіталізації підгалузі та виведення продукції вітчизняних підприємств кораблебудування на світовий ринок.

 

Визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

 

Реалізація мети Програми можлива двома варіантами.

 

Перший варіант передбачає створення корабельного складу Військово-Морських Сил, загонів Морської охорони Держприкордонслужби та плавскладу МНС виключно силами вітчизняної промисловості.

 

Позитивним у реалізації цього варіанта є:

 

самодостатність морських озброєнь;

 

можливість розвитку потужної ремонтної бази;

 

дешевий експорт за рахунок поточного виробництва тощо.

 

Проте такий варіант потребує залучення значних фінансових і матеріальних ресурсів держави, які неможливо задіяти, оскільки:

 

відсутнє виробництво морської зброї (ракетна, артилерійська, мінна, торпедна, бомбова), а її виробництво без наявних науково-технічних розробок, сучасних технологій та відповідних виробничих потужностей потребує десятків років та значних капіталовкладень;

 

Військово-Морські Сили мають на озброєнні обмежену кількість вітчизняних розробок сучасних зразків морської зброї, яких недостатньо для задоволення потреб. Їх розроблення та виробництво виключно силами вітчизняної промисловості можливе, але економічно недоцільне;

 

вітчизняні підприємства не мають практичного досвіду будівництва підводних човнів, кораблів протимінної оборони, суден розмагнічування та контролю фізичних полів, аварійно-рятувальних плавзасобів;

 

відсутнє виробництво всієї номенклатури комплектувальних виробів та матеріалів для будівництва кораблів, а саме головних дизельних двигунів та дизель-генераторів великої потужності, заспокоювачів хитавиці активного типу, опріснювачів морської води, гвинтів регульованого кроку, алюмінієво-магнієвих сплавів тощо;

 

у зв'язку з недофінансуванням протягом багатьох років державного оборонного замовлення кораблебудування втрачає можливості для свого розвитку. Підприємства суміжних галузей - машинобудівної і приладобудівної скорочують або припиняють виробництво спеціального обладнання та приладів через відсутність збуту.

 

Другий варіант передбачає оновлення корабельного складу військових та спеціальних формувань шляхом:

 

будівництва найбільш масових проектів кораблів, катерів та допоміжних суден на основі освоєного будівництва їх корпусів чи виробів незакінченого виробничого циклу безпосередньо в Україні з використанням імпортного озброєння, обладнання та комплектувальних виробів, розгортання виробництва яких в Україні є недоцільним;

 

удосконалення науково-технічного та інноваційного забезпечення, розвитку наукоємних технологій в кораблебудуванні, включно і щодо розробок систем морських озброєнь - шляхом укладення відповідних угод про науково-технічне та виробниче партнерство з провідними іноземними виробниками тих класів кораблів, виробництво яких вітчизняне кораблебудування може здійснити;

 

закупівлі за кордоном ліцензій чи виробів (окремих типів кораблів та суден) у разі відсутності досвіду їх проектування та будівництва та безперспективності щодо створення конкурентоспроможних зразків на базі вітчизняного виробництва.

 

Другий варіант є достатньо оптимальним, оскільки забезпечує:

 

збереження та розвиток в Україні вітчизняного кораблебудування і суміжних галузей промисловості;

 

нарощування науково-технічного та виробничого потенціалу вітчизняного кораблебудування за рахунок залучення державних і недержавних інвестицій, співробітництва з ведучими світовими морськими державами щодо оновлення основних фондів підприємств, трансферу технологій, організації спільних виробництв тощо;

 

посилення конкурентоспроможності вітчизняного кораблебудування за рахунок використання кращих вітчизняних та іноземних зразків озброєння та військової техніки, комплектувальних виробів закордонного виробництва під час будівництва кораблів, катерів і суден, які необхідні для задоволення потреб національних військових та спеціальних формувань і на експорт;

 

розвиток кораблебудування на ринкових засадах господарювання.

 

Шляхи і способи розв'язання проблеми

 

Кораблі є одними з найскладніших виробів військової техніки, будівництво яких можливе лише у разі розв'язання ряду взаємопов'язаних між собою науково-технічних, проектно-конструкторських, виробничо-технологічних, організаційних та фінансових проблем.

 

Заходи Програми пропонується здійснити шляхом:

 

реконструкції капітальних споруд та модернізації і переоснащення діючого виробництва;

 

розроблення та впровадження нових технологій будівництва кораблів;

 

створення нової та модернізації наявної науково-експериментальної бази;

 

розроблення стандартів з кораблебудування та підвищення кваліфікації інженерно-технічних та робітничих кадрів;

 

реконструкції та проведення технологічного переоснащення машинобудівного і приладобудівного комплексу у сфері кораблебудування.

 

Програму передбачається виконати трьома етапами.

 

На першому етапі (2010-2015 роки) необхідно розробити (відповідно до сучасних можливостей держави забезпечувати свої оборонні потреби) систему завдань та заходів із створення передумов для здійснення реформи вітчизняного кораблебудування з досягненням можливостей щодо початку серійного випуску продукції.

 

На другому етапі (2015-2025 роки) повинні виконуватися завдання та заходи другої черги реформи вітчизняного кораблебудування, а саме:

 

розроблення та впровадження системи державного страхування інвестиційних та інноваційних ризиків під час створення нових типів кораблів;

 

виготовлення продукції вітчизняного кораблебудування із застосуванням сучасних економічно доцільних схем кооперації, імпорту.

 

Протягом другого етапу повинні створюватися кораблі другої генерації, тобто кораблі з оснащенням перспективними видами озброєння (у тому числі на так званих нових фізичних принципах).

 

На третьому етапі (2025-2035 роки) здійснюватиметься коригування напрямів розвитку кораблебудування щодо створення оптимальних умов для його функціонування на найвищому технологічному рівні, який тільки буде можливий для вітчизняної промисловості.

 

Протягом третього етапу відбуватиметься перехід до будівництва третьої, прогнозованої на майбутнє, генерації кораблів та завершуватиметься будівництво і модернізація кораблів попередніх генерацій.

 

Оптимальними способами розв'язання проблеми є:

 

формування базових чи тимчасових інтегрованих структур у промисловості з кораблебудування в інтересах виконання їх господарськими структурами програм чи проектів будівництва кораблів;

 

створення інформаційних мереж у системі базових структур промисловості з кораблебудування, метою яких є сприяння можливостям держави здійснювати заходи з розвитку вітчизняного кораблебудування виходячи з реальної фінансово-економічної спроможності та інших складових розвитку кораблебудування та організації планування галузевих заходів з виконання конструкторських, виробничих, фінансових, інвестиційних та інших завдань.

 

Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності

 

На основі результатів виконання завдань Програми вітчизняне кораблебудування зможе забезпечити проектування та реалізацію проектів кораблів, які будуть конкурентоспроможні на світовому ринку.

 

Виконання завдань Програми надасть змогу організувати будівництво кораблів перспективних проектів ("Корвет").

 

Вітчизняне кораблебудування стане привабливим для приватних та іноземних інвесторів.

 

Виконання Програми забезпечить якісно новий рівень розвитку вітчизняного кораблебудування, у зв'язку з чим буде досягнуто:

 

на загальнодержавному рівні:

 

- підвищення рівня обороноздатності держави та можливість виконання міжнародних зобов'язань держави шляхом задоволення потреб Збройних Сил у сучасних кораблях та плавзасобах;