УГОДА
між Кабінетом Міністрів України та Урядом Йорданського Хашимітського Королівства про морське торговельне судноплавство

(м. Київ 30 листопада 2005)

 

Кабінет Міністрів України та Уряд Йорданського Хашимітського Королівства, далі - "Договірні Сторони",

 

маючи намір сприяти розвитку відносин та розширювати співробітництво між Договірними Сторонами в галузі морського судноплавства;

 

бажаючи сприяти розвитку комерційних й економічних відносин між двома країнами відповідно до принципів рівності, взаємної вигоди, суверенітету та принципів міжнародного права,

 

домовилися про таке:

 

Стаття 1.
ВИЗНАЧЕННЯ

 

Для цілей цієї Угоди наведені нижче терміни мають таке значення:

 

1. "Судно держави Договірної Сторони" - будь-яке судно, що зареєстроване на території держави цієї Договірної Сторони й що несе її прапор згідно з національним законодавством. Цей термін не включає:

 

- військові кораблі;

 

- цивільні судна, що використовуються за некомерційним призначенням;

 

- рибальські судна.

 

2. "Член екіпажу судна" - капітан чи будь-яка особа, яка дійсно зайнята під час рейсу на борту судна виконанням обов'язків, що пов'язані з експлуатацією й обслуговуванням судна, та яку включено до списку екіпажу.

 

3. "Каботаж" - перевезення вантажів та (або) пасажирів судном держави однієї Договірної Сторони між портами держави іншої Договірної Сторони. Зазначені перевезення можуть супроводжуватися видачею коносаменту.

 

4. "Компетентні органи Договірних Сторін":

 

- від Кабінету Міністрів України - Міністерство транспорту та зв'язку;

 

- від Уряду Йорданського Хашимітського Королівства - Міністерство транспорту.

 

Про будь-які зміни, що стосуються зазначених вище Компетентних органів, Договірні Сторони повідомляють одна одну дипломатичними каналами.

 

Стаття 2.
СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

 

Ця Угода застосовується на територіях держав Договірних Сторін, які включають внутрішні води й територіальне море України, з одного боку, та внутрішні води й територіальне море Йорданського Хашимітського Королівства, з іншого боку.

 

Стаття 3.
СТАВЛЕННЯ В ПОРТАХ

 

1. Кожна Договірна Сторона забезпечує суднам держави іншої Договірної Сторони таке саме ставлення, як і до власних суден у частині вільного доступу в порти, використання портів для навантаження і розвантаження вантажів, посадки і висадки пасажирів, здійснення звичайних комерційних операцій і користування всіма послугами для мореплавства, а також стосовно сплати портових зборів і стягнень.

 

2. Положення пункту 1 цієї статті не зобов'язують Договірну Сторону поширювати на судна держави іншої Договірної Сторони винятки з обов'язкової лоцманської проводки, що надаються своїм власним суднам та не поширюються на:

 

- порти, закриті для заходу іноземних суден;

 

- види діяльності, що зарезервовані кожною з Договірних Сторін для своїх організацій і підприємств, зокрема національний каботаж і морське рибальство.

 

Стаття 4.
СВОБОДА РУХУ

 

Договірні Сторони підтверджують дотримання принципів свободи торговельного судноплавства і погоджуються уникати дій, що завдають шкоди діяльності суден держав Договірних Сторін та нормальному розвитку міжнародного судноплавства.

 

Договірні Сторони вживають у межах національного законодавства своїх держав всіх можливих заходів для скорочення, наскільки це можливо, простоїв суден держав Договірних Сторін у портах і спрощення адміністративних, митних та інших формальностей.

 

Стаття 5.
ВИЗНАННЯ СУДНОВИХ ДОКУМЕНТІВ

 

1. Документи, що підтверджують національність суден, обмірні свідоцтва та інші суднові документи, які видані або які визнаються однією з Договірних Сторін відповідно до Міжнародних морських конвенцій, визнаються іншою Договірною Стороною.

 

2. Судна держави кожної Договірної Сторони, забезпечені обмірними свідоцтвами, виданими відповідно до Міжнародної конвенції про обмірювання суден 1969 року, звільняються від повторного вимірювання тоннажу в портах держави іншої Договірної Сторони.

 

3. Положення цієї Угоди не порушують права і обов'язки держав Договірних Сторін, які виникають з міжнародних договорів, учасниками яких вони є, або з участі держав Договірних Сторін в міжнародних організаціях.

 

Стаття 6.
ВИЗНАННЯ ПРОЇЗНИХ ДОКУМЕНТІВ ЧЛЕНІВ ЕКІПАЖУ

 

1. Кожна Договірна Сторона визнає посвідчення особи моряка, які видані Компетентними органами іншої Договірної Сторони, і гарантує власникам таких посвідчень права, які передбачені міжнародними Конвенціями, сторонами яких є держави Договірних Сторін.

 

Такими посвідченнями особи моряка є:

 

- для моряків України - Посвідчення особи моряка;

 

- для моряків Йорданського Хашимітського Королівства - Книга моряка.

 

Обидві Договірні Сторони інформують одна одну дипломатичними каналами про будь-які зміни, що стосуються зазначених вище посвідчень.

 

Стаття 7.
В'ЇЗД, ТРАНЗИТ ТА ПЕРЕБУВАННЯ ЧЛЕНІВ ЕКІПАЖУ

 

1. Будь-яка особа, що володіє посвідченням особи моряка, зазначеним у статті 6 цієї Угоди, може без візи сходити на берег і перебувати в межах міста, в якому розташований порт заходу, доки судно залишається в цьому порту, якщо її внесено до суднової ролі, поданої капітаном судна адміністрації порту.

 

2. У всіх випадках сходу на берег та повернення на судно такі особи підлягають чинному контролю.

 

3. Будь-яка особа, що володіє посвідченням особи, виданим однією з Договірних Сторін і зазначеним у статті 6 цієї Угоди, має право незалежно від транспортного засобу в'їжджати на територію держави іншої Договірної Сторони для посадки на своє судно, переходу до іншого судна або повернення в свою країну.

 

4. В усіх випадках, застережених у пункті 3 цієї статті, власники посвідчення особи повинні мати візу держави іншої Договірної Сторони. Така віза надається якомога скоріше.

 

5. Якщо член екіпажу, що володіє посвідченням особи, зазначеним у статті 6 цієї Угоди, сходить на берег в порту держави Договірної Сторони з причини погіршення стану здоров'я або з іншої причини, прийнятної для відповідних органів цієї Договірної Сторони, останні дають необхідний дозвіл для зазначеної особи на перебування на території своєї держави, а також, у разі госпіталізації, на повернення до своєї держави проживання, або на слідування до іншого порту для посадки на судно будь-яким транспортним засобом.

 

6. Положення правил в'їзду-виїзду і перебування іноземців, що діють на територіях держав Договірних Сторін, залишаються чинними без порушення положень цієї статті.

 

7. Члени екіпажу судна держави однієї Договірної Сторони, під час перебування судна в порту держави іншої Договірної Сторони, дотримуються національного законодавства держави іншої Договірної Сторони.

 

8. Договірні Сторони зберігають, однак, право відмовити у в'їзді на свою територію будь-якій особі, яка має зазначене вище посвідчення особи моряка, але яку вони визнають небажаною.

 

Стаття 8.
ЗАСТОСУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ДО ЧЛЕНІВ ЕКІПАЖУ СУДЕН

 

1. У випадку здійснення членом екіпажу судна держави однієї Договірної Сторони правопорушення на борту цього судна під час його перебування в територіальних водах держави іншої Договірної Сторони, відповідні органи влади останньої не переслідуватимуть зазначеного члена екіпажу, крім таких випадків:

 

a) скоєний злочин кваліфікується за законодавством цієї держави як тяжкий;

 

b) наслідки правопорушення поширюються на територію держави, у якій перебуває судно;

 

c) порушується громадський порядок і безпека в цій державі;

 

d) правопорушення скоєне проти будь-якої особи, що не є членом екіпажу цього судна;

 

e) правопорушення скоєне проти члена екіпажу судна, що є громадянином держави перебування або іноземним громадянином, що постійно проживає на території цієї держави;

 

i) переслідування є необхідною умовою для запобігання незаконному транспортуванню і торгівлі зброєю, наркотичними засобами чи психотропними речовинами.

 

У зазначених випадках відповідний орган держави однієї Договірної Сторони до вжиття будь-яких заходів на прохання капітана судна держави іншої Договірної Сторони, на борту якого відбулося правопорушення, інформує дипломатичну або консульську посадову особу держави прапора судна і сприяє встановленню контакту між зазначеною посадовою особою й екіпажем судна.

 

2. Положення пункту 1 цієї статті не обмежують права контролю і розслідування, які відповідні органи кожної Договірної Сторони мають здійснювати згідно з законодавством своїх держав.

 

Стаття 9.
НАДЗВИЧАЙНІ МОРСЬКІ ПОДІЇ

 

1. Якщо судно держави однієї з Договірних Сторін буде викинуте на берег, сяде на мілину або зазнає інших пошкоджень в територіальному морі держави іншої Договірної Сторони, судно або його уламки, екіпаж, пасажири і вантаж цієї іншої Договірної Сторони, отримують таке саме ставлення, як і її власні судна.

 

2. Екіпаж і пасажири, а також саме судно і його вантаж у будь-який час отримують допомогу і сприяння в тому самому обсязі, як і у випадку з національним судном.