Зведений текст Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 року

 

 

  Стаття I

 

Для цієї Конвенції:

 

1. "Судно" означає будь-яке морське судно та морський плавучий засіб будь-якого типу, побудований або пристосований для перевезення нафти наливом як вантажу, за умови, що судно, здатне перевозити нафту та інші вантажі, розглядається як судно тільки тоді, коли воно фактично перевозить нафту наливом як вантаж, а також протягом будь-якого наступного за таким перевезенням рейсу, якщо не доведено, що на борту не було залишків від такого перевезення нафти наливом.

 

2. "Особа" означає будь-яку фізичну особу або будь-яку юридичну особу публічного чи приватного права, включаючи державу або будь-яку її складову частину.

 

3. "Власник судна" означає особу або осіб, зареєстрованих як власник судна, а за відсутності реєстрації - особу або осіб, власністю яких є судно. Однак у випадку, коли судно належить державі та експлуатується компанією, що зареєстрована в цій державі як оператор судна, "власник судна" означає таку компанію.

 

4. "Держава реєстрації судна" означає, щодо зареєстрованих суден, державу, в якій судно зареєстроване, а щодо незареєстрованих суден - державу, під прапором якої плаває судно.

 

5. "Нафта" означає будь-яку стійку вуглеводневу мінеральну нафту, зокрема сиру нафту, мазут, тяжке дизельне паливо і мастило, незалежно від того, чи перевозяться вони на борту судна як вантаж або у паливних танках такого судна.

 

6. "Шкода від забруднення" означає:

 

a) збитки або шкоду, завдану поза судном забрудненням, що виникло внаслідок витоку або зливу нафти із судна, де б такий витік або злив не стався, за умови, що відшкодування завданої довкіллю шкоди, окрім втраченої внаслідок такої шкоди вигоди, обмежується витратами на вжиття розумних заходів з відтворення, які були фактично вжиті або мають бути вжиті;

 

b) витрати на попереджувальні заходи і подальші збитки або шкоду, заподіяні попереджувальними заходами.

 

7. "Попереджувальні заходи" означають будь-які розумні заходи, вжиті будь-якою особою після того, як стався інцидент, для попередження або зменшення шкоди від забруднення.

 

8. "Інцидент" означає будь-яку пригоду або низку пригод однакового походження, які завдали шкоди забрудненням або створюють серйозну і неминучу загрозу заподіяння такої шкоди.

 

9. "Організація" означає Міжнародну морську організацію.

 

10. "Конвенція про відповідальність 1969 року" означає Міжнародну конвенцію про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1969 року. Для держав-учасниць Протоколу 1976 року до цієї Конвенції такий термін вважається таким, що охоплює Конвенцію про відповідальність 1969 р., змінену цим Протоколом.

 

  Стаття II

 

Ця Конвенція застосовується виключно:

 

a) до шкоди від забруднення, заподіяної:

 

i) на території Договірної держави, включаючи її територіальне море; та

ii) у виключній економічній зоні Договірної держави, встановленій згідно з міжнародним правом, або, якщо Договірна держава не встановила таку зону, в районі, що знаходиться за межами та прилягає до територіального моря цієї держави, встановленому цією державою згідно з міжнародним правом, і простягається не більше ніж на 200 морських миль, відлічуваних від вихідних ліній, від яких відміряється ширина її територіального моря;

 

b) до попереджувальних заходів, вжитих для відвернення або зменшення такої шкоди, де б вони не вживалися.

 

  Стаття III

 

1. За винятком випадків, передбачених в пунктах 2 і 3 цієї статті, власник судна з моменту інциденту або, якщо інцидент складається з низки пригод, з моменту першої пригоди несе відповідальність за будь-яку шкоду від забруднення, заподіяну судном в результаті інциденту.

 

2. Власник судна не несе відповідальності за шкоду від забруднення, якщо доведе, що шкода:

 

a) є результатом воєнних дій ворожих дій, громадянської війни, повстання або виключного, неминучого та непереборного за своїм характером стихійного явища, або

 

b) була повністю спричинена дією або бездіяльністю третіх осіб з наміром завдати шкоду, або

 

c) була повністю спричинена недбалістю або іншою неправомірною дією уряду або іншого органу влади, відповідального за утримання в порядку вогнів та інших навігаційних засобів при виконанні цієї функції.

 

3. Якщо власник судна доведе, що шкода від забруднення є повністю або частково результатом дії або бездіяльності особи, що зазнала шкоди, і така дія або бездіяльність вчинена з наміром завдати шкоду, або якщо шкода виникла внаслідок грубої недбалості такої особи, він може бути повністю або частково звільнений від відповідальності перед такою особою.

 

4. Жодний позов про відшкодування шкоди від забруднення не може бути поданий власнику інакше, ніж відповідно до цієї Конвенції. За умови дотримання пункту 5 цієї статті, жодний позов про відшкодування шкоди від забруднення за цією Конвенцією або на інших підставах не може бути поданий:

 

a) службовцям або агентам власника судна або членам екіпажу;

 

b) лоцману або будь-якій іншій особі, яка, не будучи членом екіпажу, виконує роботу на судні;

 

c) будь-якому фрахтувальнику (як би він не називався, включаючи фрахтувальника за бербоут-чартером), керуючому або оператору судна;

 

d) будь-якій особі, що виконує операції з рятування за згодою власника судна або за вказівкою компетентних публічних властей;

 

e) будь-якій особі, що вживає запобіжних заходів;

 

f) всім службовцям або агентам осіб, згаданих у підпунктах "c", "d", "e";

 

якщо шкода не є результатом їхньої власної дії або бездіяльності, вчиненої або з наміром завдати таку шкоду, або із самовпевненості та з розумінням імовірності виникнення такої шкоди.

 

5. Ніщо в цій Конвенції не зачіпає права власника судна на регресний позов до третіх сторін.

 

  Стаття IV

 

Якщо інцидент стався з двома або більше суднами із завданням шкоди від забруднення, власники всіх причетних до нього суден, якщо вони не звільняються від відповідальності на підставі статті III, несуть солідарну відповідальність за всю сукупність збитків, які не можуть бути розумно поділені.

 

  Стаття V

 

1. Власник судна має право обмежити свою відповідальність за цією Конвенцією щодо будь-якого одного інциденту загальною сумою, що обчислюється таким чином:

 

a) 3 мільйони розрахункових одиниць для судна місткістю не більше 5 000 одиниць;

 

b) для судна місткістю, що перевищує зазначену вище, додатково до суми, згаданої у підпункті "a", додається 420 розрахункових одиниць за кожну наступну одиницю місткості;

 

за умови, однак, що загальна сума в жодному разі не перевищує 59,7 мільйона розрахункових одиниць.

 

2. Власник судна не має права обмежити свою відповідальність за цією Конвенцією, якщо доведено, що шкода від забруднення є результатом його власної дії або бездіяльності, вчиненої або з наміром заподіяти таку шкоду, або із самовпевненості і з розумінням імовірності виникнення такої шкоди.

 

3. Для того, щоб скористатися обмеженням, передбаченим у пункті 1 цієї статті, власник повинен утворити фонд на загальну суму, яка дорівнює межі його відповідальності в суді або іншому компетентному органі будь-якої Договірної держави, в якому на підставі статті IX подано позов, або, якщо позов не подано, в будь-якому суді або іншому компетентному органі будь-якої однієї Договірної держави, в якому на підставі статті IX може бути подано позов. Цей фонд може бути створений або шляхом внесення суми на депозит, або шляхом надання банківської гарантії чи будь-якого іншого забезпечення, прийнятного за законодавством Договірної держави, в якій утворюється фонд, та визнаного достатнім судом або іншим компетентним органом.

 

4. Фонд розподіляється між позивачами пропорційно сумам їхніх обгрунтованих позовних вимог.

 

5. Якщо до розподілу фонду власник судна, його службовець або агент, або його страхувальник, або особа, що надала інше фінансове забезпечення, сплатили внаслідок інциденту компенсацію за шкоду від забруднення, така особа в порядку суброгації набуває, в межах сплаченої нею суми, ті права, які на підставі цієї Конвенції належали б особі, що отримала компенсацію.

 

6. Правом суброгації, передбаченим у пункті 5 цієї статті, може скористатися також будь-яка особа, інша ніж зазначена вище, щодо будь-якої суми, яку вона сплатила як відшкодування шкоди від забруднення, за умови, що така суброгація дозволяється належним до застосуванням до неї національним правом.

 

7. Якщо власник судна або будь-яка інша особа встановить, що вона може бути в подальшому примушена до виплати повністю або частково такої суми відшкодування щодо якої така особа могла б скористатися правом суброгації на підставі пунктів 5 або 6 цієї статті, якщо б відшкодування було сплачено до розподілу фонду, то суд або інший компетентний орган держави, в якій створено фонд, може дати розпорядження тимчасово зарезервувати достатню суму для того, щоб надати такій особі можливість в подальшому задовольнити її вимоги до фонду.

 

8. Витрати або пожертвування, зазнані або здійснені власником судна добровільно і в розумних межах з метою відвернення або зменшення шкоди від забруднення, надають йому ті ж права до фонду, які мають інші кредитори.

 

9

 

a) "Розрахункова одиниця", згадана в пункті 1 цієї статті, є одиницею "спеціального права запозичення", як вона визначена Міжнародним валютним фондом. Суми, згадані в пункті 1, переводяться в національну валюту на основі вартості цієї валюти в одиницях "спеціального права запозичення" на дату створення фонду, згаданого в пункті 3. Вартість національної валюти Договірної держави, що є членом Міжнародного валютного фонду, в одиницях "спеціального права запозичення" обчислюється згідно з методом визначення вартості, який застосовується Міжнародним валютним фондом на відповідну дату для його власних операцій і розрахунків. Вартість національної валюти Договірної держави, яка не є членом Міжнародного валютного фонду, в одиницях "спеціального права запозичення" обчислюється способом, встановленим цією державою.

 

b) Проте Договірна держава, яка не є членом Міжнародного валютного фонду і законодавство якої не дозволяє застосовувати положення пункту 9a, може під час ратифікації, прийняття, затвердження цієї Конвенції або приєднання до неї чи в будь-який час після цього заявити, що розрахункова одиниця, згадана в пункті 9a, дорівнюватиме 15 золотим франкам. Золотий франк, згаданий в цьому пункті, відповідає шістдесяти п'яти з половиною міліграмам золота проби дев'ятсот тисячних. Переведення золотих франків у національну валюту здійснюється згідно із законодавством відповідної держави.

 

c) Обчислення, згадане в останньому реченні пункту 9a, та переведення, згадане в пункті 9b, здійснюються таким чином, щоб виразити в національній валюті Договірної держави, наскільки це можливо, таку ж реальну цінність сум, зазначених у пункті 1, яка утворилася б у разі застосування перших трьох речень пункту 9a. Договірні держави повідомляють депозитарію спосіб обчислення згідно з пунктом 9a або, у відповідному випадку, результат переведення згідно з пунктом 9b під час здачі на зберігання документа про ратифікацію, прийняття, затвердження цієї Конвенції або приєднання до неї, а потім кожного разу, коли відбуваються зміни в цьому способі або в результатах переведення.

 

10. Для цілей цієї статті місткістю судна вважається його валова місткість, що обчислюється відповідно до правил обміру суден, які містяться в Додатку I до Міжнародної конвенції про обмірювання суден 1969 року.

 

11. Страхувальник або інша особа, яка надала фінансове забезпечення, має право створити фонд згідно з цією статтею на тих же умовах і такого ж призначення, якби він був утворений власником судна. Такий фонд може створюватися, навіть якщо згідно з положеннями пункту 2 власник не має права обмежувати свою відповідальність, але створення фонду в цьому випадку не зачіпає прав будь-якого позивача щодо власника.

 

  Стаття VI

 

1. Якщо власник судна після інциденту створив фонд відповідно до статті V та має право обмежити свою відповідальність:

 

a) жодна особа, що вимагає відшкодування збитків від забруднення, яке виникло внаслідок цього інциденту, не має права на задоволення такої вимоги за рахунок будь-якого іншого майна власника судна;

 

b) суд або інший компетентний орган будь-якої Договірної держави дає розпорядження про звільнення будь-якого судна або іншого майна, що належить власнику судна, на яке був накладений арешт у зв'язку з вимогою про відшкодування шкоди від забруднення, спричиненого цим інцидентом, і таким же чином повертає будь-яку заставу або інше забезпечення, надане з метою уникнення такого арешту.

 

2. Вищевикладене застосовується, однак, лише у випадку, якщо позивач має доступ до суду, який розпоряджується фондом, і фонд дійсно може бути використаний для задоволення його позову.

 

  Стаття VII

 

1. Власник судна, яке зареєстроване в Договірній державі і перевозить понад 2000 тонн нафти наливом як вантаж, для покриття своєї відповідальності за шкоду від забруднення на підставі цієї Конвенції повинен здійснити страхування або надати інше фінансове забезпечення, наприклад, гарантію банка або свідоцтво, видане будь-яким міжнародним компенсаційним фондом на суму, встановлену шляхом застосування меж відповідальності, передбачених в пункті 1 статті V.

 

2. Свідоцтво, яке посвідчує наявність страхування або іншого фінансового забезпечення, чинного згідно з положеннями цієї Конвенції, видається кожному судну після того, як відповідний орган Договірної держави встановить, що вимоги пункту 1 виконані. Щодо судна, зареєстрованого в Договірній державі, таке свідоцтво видається або посвідчується відповідним органом держави реєстрації судна; щодо судна, не зареєстрованого в Договірній державі, воно може видаватися або посвідчуватися відповідним органом будь-якої Договірної держави. Свідоцтво має за формою відповідати зразку, наведеному в додатку, та містити наступні відомості:

 

a) назву судна і порт приписки;

 

b) назву і місцезнаходження головного підприємства власника судна;

 

c) вид забезпечення;

 

d) назву і місцезнаходження головного підприємства страхувальника або іншої особи, яка надала забезпечення, та, у відповідних випадках, місцезнаходження підприємства, яке здійснило страхування або надало забезпечення;

 

e) строк дії свідоцтва, який не може перевищувати строк дії страхування або іншого забезпечення.

 

3. Свідоцтво складається офіційною мовою або мовами держави, в якій воно видається. Якщо ця мова не є ані англійською, ані французькою, текст має містити переклад на одну з цих мов.

 

4. Свідоцтво має знаходитися на борту судна, а його копія має здаватися на зберігання органам, які ведуть судновий реєстр, або, якщо судно не зареєстроване у Договірній державі, органам цієї держави, які видають або посвідчують свідоцтва.

 

5. Страхування або інше фінансове забезпечення не задовольняє вимогам цієї статті, якщо його дія може припинитися з інших причин, ніж закінчення зазначеного у свідоцтві відповідно до пункту 2 цієї статті строку дії страхування або забезпечення до закінчення трьох місяців з моменту повідомлення про таке припинення органа, зазначеного в пункті 4 цієї статті, окрім випадків, коли свідоцтво анульовано цим органом або коли в цей період видане нове свідоцтво. Попередні положення застосовуються таким же чином до будь-яких змін, внаслідок яких страхування або забезпечення перестають задовольняти вимогам цієї статті.

 

6. З дотриманням положень цієї статті держава реєстрації встановлює умови видачі та дії свідоцтва.

 

7. Свідоцтва, видані або посвідчені в межах компетенції Договірної держави згідно з пунктом 2, визнаються іншими Договірними державами для цілей цієї Конвенції та розглядаються іншими Договірними державами як такі, що мають однакову силу з свідоцтвами, які видаються або посвідчуються ними, навіть якщо вони видані або посвідчені щодо судна, не зареєстрованого в Договірній державі. Договірна держава може у будь-який момент консультуватися з державою, яка видає або посвідчує свідоцтва, якщо вона вважає, що страхувальник або інша зазначена у свідоцтві особа, яка надає фінансове забезпечення, не здатна у фінансовому відношенні виконати зобов'язання за цією Конвенцією.

 

8. Будь-який позов про відшкодування шкоди від забруднення може бути поданий безпосередньо до страхувальника або іншої особи, яка надала фінансове забезпечення відповідальності власника судна за шкоду від забруднення. У такому разі відповідач, навіть якщо власник не має права обмежити свою відповідальність відповідно до пункту 2 статті V, може скористатися межами відповідальності, передбаченими в пункті 1 статті V. Відповідач може також пред'явити ті заперечення, на які міг би послатися сам власник, окрім банкрутства власника судна або ліквідації його підприємства. Крім того, відповідач може скористатися для свого захисту тим запереченням, що шкода від забруднення є результатом навмисної вини самого власника, але він не може використати жодний інший засіб захисту, на який він мав би право послатися при розгляді справи, порушеної проти нього власником судна. Відповідач має право у всіх випадках вимагати, щоб власника судна було залучено до участі у справі як співвідповідача.

 

9. Будь-які суми, надання яких гарантується страхуванням або іншим фінансовим забезпеченням згідно з пунктом 1 цієї статті, мають використовуватися виключно для задоволення позовів, висунутих на підставі цієї Конвенції.

 

10. Договірна держава не повинна дозволяти судну, яке плаває під її прапором і до якого застосовується ця стаття, здійснювати комерційну діяльність, якщо воно не має свідоцтва, виданого згідно з пунктом 2 або 12 цієї статті.

 

11. З дотриманням положень цієї статті кожна Договірна держава має забезпечити, щоб згідно з її національним законодавством страхування або інше фінансове забезпечення, яке відповідає вимогам пункту 1 цієї статті, мало кожне судно, незалежно від місця його реєстрації, яке заходить у порт на її території або виходить з порту, або яке підходить до рейдового причалу у її територіальному морі або відходить від нього, якщо судно фактично перевозить понад 2000 тонн нафти наливом як вантаж.

 

12. Якщо щодо судна, що належить Договірній державі, не представлене страхування або інше фінансове забезпечення, положення цієї статті, які їх стосуються, не застосовуються до такого судна, але це судно повинне мати свідоцтво, видане відповідним органом держави реєстрації судна, яке посвідчує, що судно є власністю цієї держави і що відповідальність судна забезпечена в межах, зазначених у пункті 1 статті V. Це свідоцтво, наскільки це можливо, має відповідати зразку, передбаченому в пункті 2 цієї статті.

 

  Стаття VIII

 

Права на відшкодування, передбачені цією Конвенцією, втрачаються, якщо позов не буде подано відповідно до її положень протягом трьох років з дня заподіяння шкоди. Однак в жодному разі позов не може бути подано після закінчення шести років з дня, коли стався інцидент, що спричинив шкоду. Якщо інцидент складався з ряду пригод, шестирічний строк обчислюється з дати першої з цих пригод.

 

  Стаття IX

 

1. Якщо в наслідок інциденту спричинено шкоду від забруднення на території, включаючи територіальне море або район, згаданий у статті II, однієї або більше Договірних держав, або якщо було вжито попереджувальних заходів для відвернення або зменшення шкоди від забруднення на такій території, включаючи територіальне море або такий район, позови про відшкодування можуть подаватися тільки в судах будь-якої такої Договірної держави або держав. Відповідачу в розумний термін направляється повідомлення про будь-який такий позов.

 

2. Кожна Договірна держава забезпечує, щоб її суди мали юрисдикцію, необхідну для розгляду таких позовів про відшкодування.

 

3. Після створення фонду згідно зі статтею V, суди держави, в якій створено фонд, мають виключну компетенцію вирішувати всі питання пропорційного поділу та розподілення коштів фонду.

 

  Стаття X

 

1. Будь-яке рішення суду, що має юрисдикцію відповідно до статті IX, яке може бути виконане в державі суду, де воно не підлягає перегляду в загальному порядку, визнається в будь-якій Договірній державі, за винятком випадків, коли:

 

a) рішення було ухвалене в результаті обману; або

 

b) відповідача не було повідомлено в розумний термін і йому не було надано можливості захищати свою справу в суді.

 

2. Рішення, визнане на підставі пункту 1 цієї статті, підлягає виконанню в кожній Договірній державі, як тільки виконано формальності, що вимагаються в цій державі. Ці формальності не повинні допускати перегляду справи по суті.

 

  Стаття XI

 

1. Положення цієї Конвенції не застосовуються до військових кораблів та інших суден, які належать державі або експлуатуються нею та використовуються в даний момент виключно для урядової некомерційної служби.

 

2. Щодо суден, які належать Договірній державі і використовуються у комерційних цілях, на кожну держави може бути подано позов відповідно до юрисдикції, встановленої в статті IX, і вона відмовляється від усіх засобів захисту, основаних на її статусі суверенної держави.

 

  Стаття XII

 

Ця Конвенція замінює всі міжнародні конвенції, чинні або відкриті для підписання, ратифікації або приєднання на дату відкриття для підписання цієї Конвенції, але настільки, наскільки ці конвенції суперечать їй; однак ніщо в цій статті не зачіпає зобов'язань Договірних держав, які виникають на підставі таких міжнародних